Презентація колекції Відчуття. Тіні
Про свободу відчувати
Про прийняття різних граней себе
Про відкриття своєї чуттєвості
Який одяг вам підходить?
Пройдіть тест, дізнайтесь в чому ви будете неперевершена
«Особистий стиль — це усвідомлення себе, свого способу життя і тіла. Потрібно вибирати одяг, що стане найкращим обрамленням для всього цього, тоді ви станете зіркою.»- сказав якось Марк Корс. А ви знаєте своє тіло настільки добре, щоб вибрати саме ті фасони, які вам підходять? Пропонуємо пройти тест і дізнатися, в якому одязі ви будете неперевершена.
Волокна та тканини з кропиви
Хочу винести в окремий пост інформацію про властивості волокон з кропиви. Просто тому, що навіть мені, тій, яка останні десять років проводить безпосередні теоретичні та практичні дослідження на текстильному поприщі, вже дуже здалися вони незвичайними. Почну з того, що під час мого освітнього процесу даним волокнам приділялось рівно одне слово у підручнику. Навіть не кілька речень. Якщо про класифікацію, то в цілому, може і вам стане в нагоді, текстильні волокна діляться за своїм походженням на натуральні та хімічні. Тут загалом все зрозуміло — до натуральних відносяться ті волокна, які мають природнє походження (це рослинна, тварина, мінерал). І ось далі — далі n-ну кількість сторінок приділялось виробництву та властивостям бавовни, кілька абзаців — льону. І курсивом звучало «кропива та інше».
Звичайно, теоретично я могла б порівняти деяку схожість властивостей і виробництва волокон з льону та волокон з кропиви … Волокна — луб’яні, тобто одержуються зі стебел і листя рослин. Етапи виробництва у них закономірно подібні. Але все ж, що це за звір такий?
Ми шукали таку тканину, яка б поєднувала в собі водночас кілька властивостей. Ідея стилістичного поєднання українсько-японських традицій вимагала матеріальної бази для її втілення. З одного боку, була необхідна — легкість, прозорість, природний блиск, гігроскопічність, здатність пропускати повітря; з іншого (з урахуванням, що японські традиції декларують мінімалізм, і здатність тканини утримувати форму) — формостійкість; з третьої (як ми вже зрозуміли потім, в творчому процесі) — легкість і стійкість фарбування. Задачка, так?) Показую внизу ескізи.
Відповіддю на непросте поєднання властивостей волокна в необхідний комплекс стало те саме єдине слово «кропива». У пошуках виробничих масштабів ми вийшли на постачальника в Китаї (гуглити «ramie»). І в цілому, якщо зустрінете десь на етикетці виробу, знайте — ви тримаєте в руках одяг з рослини сімейства кропив’яних родом зі східної Азії. Матеріал вважається елітним. Більш того, відповідає еко-трендам світової моди. Як виявилося, навіть з бавовною все не так просто — його вирощує в великих масштабах той же Китай, але виробництво бавовни безмірно шкідливе для навколишнього середовища. Точніше, заходи якраз є — конкретні цифри) Але це окрема тема.
Про недоліки. Волокна з кропиви жорсткі та малоеластичні. Тому деякі виробники по’єднують кропиву та еластан (не більше 3-5%) в одному полотні.
Під час написання посту, мене не покидало відчуття, що я знаю дуже мало про цей «казковий» матеріал. Як перспектива — створення парного дуетного наряду мені та чоловікові. Можливо, потім напишу щось більше.
Олександра Дарпінянц
Олександр
Дуже важко бути чесною по відношенню до себе в сьогоднішньому світі відретушованих vcso-фільтрами життів. Ніжитись на природі, їсти солодощі, не встигати тусуватись і просто читати. Світ став таким непереможно вимогливим — навколо стільки супер-людей, що іноді відчуваєш себе тумбочкою в світі досягнень.
Я вірю в продукт. Вірю в процес, в любов, яка струменить, коли створюється щось дійсно варте уваги. І справа не завжди в унікальності продукту. Що варте уваги в нашому світі красивих рекламних історій? Людина, Особистість, яка знаходить сили заявити, випустити назовні своє внутрішнє, розповісти всьому світу свою історію, показати що є правда саме для неї. Випустити це в світ і стати Сильнішим, більш Відкритим до світу і до Правди всередині себе.
Будьте чесними до себе. Йдіть до кінця. І так, якщо ви привідкрили завісу таємниці своєї душі — бажаю, щоб знайшлись ті, хто це відчуває.
Текст Лілія Микитяк
одяг Vona Dmytra
стиль Олександра Дарпінянц
модель Олександр Михайлов
фотограф Сергій Ковбасюк
кравчиня Ірина Хмельницька
Dance Body
Задача: створити сукні для танцювального колективу, які б відображали характер кожної учасниці в грецькому стилі.
Натхненням послужили грецькі колони, вільний танець і живопис.
Хто робить ваш одяг?
Сьогодні 24 квітня, рівно 4 р назад в 2013р зруйнувалася фабрика Роне Плаза в Бангладеш. В будівлі, на той час знаходилось близько 3000 співробітників швейної фабрики. Вони виконували замовлення титанів мас-маркета. З них 1138 загинуло. Це одна з найтрагічніших подій швейної індустрії. Тому я вирішила написати пост, вийшло хаотично, але сподіваюсь головну думку ви зрозумієте.
Зазвичай ми не усвідомлюємо, хто і в яких умовах створює продукти, які ми використовуємо щодня. Чи знаєте ви в яких умовах випікається хліб, виробляються комп’ютери, шиється нижня білизна? Це ті щоденні речі, якими користується велика кількість населення нашої планети. Щодня їх купують та викидають. Історія Ране Плази — це перехід за грань на якій знаходиться вся світова індустрія виробництва моди. Яким чином працює будь-яка індустрія? З яких складових формується ціна, яку ми платимо за товар? Це витрати на інтелектуальну розробку, на сировину, виробництво та допоміжні витрати — маркетинг, магазини, логістику, продаж і все інше. Ось це «все інше» в будь-якій промисловості. Всі допоміжні витрати рівномірно розподіляються між більшою кількістю товарів, тому вартість кінцевого продукту стає меншою зі збільшенням кількості продукції що виготовляється. Тому якщо марка випускає одну сукню, то в вартість сукні враховані вартість тканини, робота дизайнера, конструктора, закрійника, кравця, амортизація швейного обладнання, оренда майстерні, оплата комунальних платежів, SMM-спеціаліста, фотографа, стиліста, моделі, оренда магазину, плата продавцю, (і це ще не весь перелік витрат).
Фото з фанзіна проекту fashionrevolution
Відчуваєте як збільшується вартість? А якщо марка виготовляє 20 суконь? То працю всіх цих людей можна розділити на 20. А якщо 20 000? Кожен з них хоче мати хорошу оплату праці, лікарняний, відпустку, час для сім’ї та друзів. Отже, один зі способів зменшити кінцеву вартість продукту — це винайняти приміщення дешевше, не витрачати кошти на нормальне освітлення та вентиляцію, прибиральницю, збільшити робочий день і норми виробітку під загрозою звільнення і т.д. Можна ще багато чого придумати в пошуках власної вигоди. На сьогодні більша частина операцій в галузі виробництва одягу виконується саме людьми. Роботи поки не створюють лекала по ескізам дизайнера, самі не розкладають тканину для розкрою чи в прес для проклеювання клеєвої, не зшивають самостійно шви в сукнях. В нашій індустрії працює 75 млн. людей, з них 80% жінки, і більшість з них живе на межі бідності, і що найголовніше неможливості змінити ситуацію, отримуючи приблизно половину прожиткового мінімуму, 100$/міс отримує робітниця фабрики в Бангладеш та Індії, та 200$ в Камбоджі. Це просто якась важка легка промисловість.
Головне питання, чому б не виробляти менше
Тому що попит породжує пропозицію. Мас-маркет виробляє, поки ми купуємо. Велика частина одягу купується під час знижок. По суті бренди не отримують кошти закладені на виробництво та розвиток.
Закладається можливість знижок в ціну сукні, що тягне за собою необхідність зменшення частини витрат на виробництво і все інше — менші кошти за більші об’єми.
Чому, власне, ми вважаємо, що одяг має коштувати так дешево?
Ми витрачаємо на одяг менше 20% своїх доходів. Для прикладу, на початку 20-го століття витрачали більше половини. Якщо ми витрачаємо менше, то хтось з нас може купувати більше. І ми купуємо в 4 рази більше одягу, ніж 20 р. назад.
Через те, що мас-маркет запустив цей потяг, багато хто просто не готовий витрачати інші кошти на одяг, вважаючи ціну Zara справедливою. І тому всі інші бренди, які хочуть одягати тих же жінок, змушені орієнтуватись на ціни мас-маркету.
А що відбувається з одягом який ми купуємо? Тільки в Америці викидається близько 14 млн. тонн одягу в рік. Задумайтесь лише — 14 млн. тонн одягу в рік викидається. Яка, до речі, його доля? Багато одягу під виглядом гуманітарної допомоги відвозиться в країни третього світу. Та деякі міста перетворюються на звалища одягу, який викидає цивілізоване населення нашої планети.
А ще проблеми хімічного виробництва дешевих синтетичних тканин, стимуляція ґрунту для вирощування більших врожаїв бавовни, перенасичення пестицидами та хімікатами, забруднення води під час фарбування тканини.
Є ще багато чого, на що потрібно відкрити очі.
Що робити
Я не закликаю вас купувати менше чи витрачати більше на одяг. Головне — це знання. Знати, як виробляються блузи чи сукні, які живуть у нашій шафі. А тоді, вибір за кожним — намагатись щось змінити чи бути частиною цього. Змінити це не означає відмовитись від одягу зовсім.
Можна вибирати більш ретельно, носити акуратніше, користуватись довше, віддавати в переробку те, що віджило. Любити свій одяг.
Ми створили наш блог, щоб запросити вас на пошуки власного стилю, який є гарантом любові до того , що ми носимо. Я також писатиму про індустрію в цілому. Якщо у вас є питання, ви хочете запропонувати ідею для посту або обговорити якусь ситуацію, пишіть мені месенджери. Я буду рада відповісти на ваші питання.
Текст Лілія Микитяк
Дівчина при самій дорозі
А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала…
Т. Г. Шевченко
Бути українкою й не знати історії народу — це про мене. Формуючи свій досвід з витоків на перетині української, російської та вірменської крові, усвідомлено оминаючи будь-яке національне самовизначення, я зрештою, опинилася у точці пізнання. Здійснилось це вкрай буденно. Без грому-блискавок, за нестачею чар-зілля, замість одкровення переді мною проросло слово «коноплі» в заданій темі авторської статті. Навіть не намагаючись вгамувати двобій спеціалізованих знань, що секундою промайнули по студентських лавах пам’яті, та естетичного захвату від тонких нарядів, я ухопилась за «зелений пагін» з відвертою спрагою удаваного невігласа.
Зрозуміло, класичних «текстильні волокна; рослинне походження; стеблові» з подальшими характеристиками їх геометричних, механічних та фізико-хімічних властивостей, здавалося нестерпно замало. Втім, як і хрестоматійна схема виготовлення, що передбачає етапи збирання, сушіння, молотіння (за необхідністю), замочування, тертя, тіпання, чесання, прядіння, на жаль надавала сухий обрис цього шанованого дійства.
Несподіване питання укріплювала барвиста уява. Наприклад, етап замочування… Те, що енциклопедичною мовою значилось як найпоширеніший біохімічний метод повної або часткової руйнації пектина та лігніна у конопляному стеблі шляхом замочування останнього у воді озер, річок або штучних водоймищ, відкривалося цілком конкретною дією звичайної українки. Ніби долаючи технологічні межі, нестримне серце майже безнадійно воліло долучитись до липневого полуденка, в якому вмілим рухом ця трудівниця зв’язувала заєдно конопляні стебла, заколисуючи духмяні хвилі м’яких берегів кроткою піснею. Час від часу поправляючи неслухняне волосся на ледь спітнілому, високому чолі, розливала свій погляд за далекі обрії.
Якби наші очі зустрілися, я б дозволила собі спитати з якими думками зустрічає вона прийдешній день?.. Де черпає сили серед нескінчених турбот?.. І як в цій всій непомірній праці плекає любов?…Зазирнути в осінню холоднечу (а бувало й таке), відверто кажучи, я б не наважилась. Адже тоді жінкам доводилось вимочувати плоскінь і у крижаній воді босоніж… Серед немилосердних темпів сьогодення «дівчина при самій дорозі» постала неосяжним прагненням. Уособленням ще не зовсім зрілої, проте такої відчутної жіночої глибини, простій у своїй споконвічній силі.
Зрештою, чи можна в неї навчитись не лише відрізняти плоскінь від трави при битому шляху, а й вгамовувати чоловічі сльози?
Одяг Vona Dmytra
Текст і стиль Олександра Дарпінянц
Фото Ольга Бойчук
Модель Євгенія Бабич
Модель Оля Петренко
МОДА НА ВІДЧУТТЯ
МОДА В ОЩУЩЕНИЯХ
FASHION WITHIN SENSATION
Лисиця
От не розумію, чому мені раніше в голову не приходила ідея зробити простий трикотажний костюм. Постійно шукаєш костюм, щоб він не був дуже широким, але щоб і не нагадував боді. Щоб нормальна довжина рукава і загалом верху, щоб не з синтетики, але щоб не витягувався на колінах і ліктях. Щоб приємно до тіла, Але щоб без блискіток і написів різних. Просто костюм в якому зручно вдома, на природі і в літаку. Це так просто і так складно водночас, як показала практика. І тепер він у нас є. Готовий для індивідуального замовлення. Сезон полювання — відкрито.
Красный подол
Нашей знаковой совместной работой с Vona Dmytra стала съемка коллекции красных юбок. В этом месте повествования боюсь съехать в научную терминологию, но т.к. обещала читателями приоткрыть завесу технологических процессов, описываю. Есть такое понятие — «вытравка тканей». Сим немилозвучным словом обозначается один из способов нанесения расцветки или рисунка на окрашенную предварительно ткань. Процесс основан на нарушении базового цвета ткани краской, которая включает кислоты, щелочи или окислители, в вследствие чего образуется белый узор..
Так вот, закупив каскады плотной алой хлопковой ткани, собрав … “бог его знает где«…но хочется написать — в полях и лесах: папоротник, мяту, зверобой, дущицу, крапиву….она стала творить узоры, вытравливая на основе ткани, рисунки живых растений. Не смотря на то, что моей средней дочери на тот момент исполнилось только два месяца, срочно почувствовала место, где должна быть у меня талия) Юбки предполагали все-таки ее наличие, и хотели обнять тугим поясом, окольцованным бронзовой линией пуговиц.
Съемка проходила сумбурно. Концептуально предполагалось отразить связь поколений, единую нить женского рода, три поколения: бабушка-мать-дочка. Гроза смешала все планы, впопыхах меняя локации с уличных на студийные, я поняла — «бабушка» к нам не доедет. Ощущая, как лихо сводит шею, от того, что между последней и правым плечом постоянно зажат мобильный, а одной левой я наношу тушь на свои декретные глаза, приняла решение: «Бабушкой буду я сама) но съемка состоится»)))
Доплывая к студии на такси, почувствовала… «Черешню! Надо срочно купить черешню!» Помните, как мы в детстве вешали сладкие грозди на уши? Какие могут быть иные аксессуары? Благо, с дизайнером приехала еще ее сестра — именно она бегала по супермаркету в поисках крепких карих плодов, когда время уже исчислялось минутами до начала съемки. Заметив у груди фотографа дремлющего слиногоребятеныша, я тут же поняла, что он станет частью истории. Такой вот странной истории) Единства женщин в узорах живых трав. Дальше было непросто. Приходилось быть одновременно внутри кадра и вне его. Модели редко сами по себе взаимодействуют…картину кто-то должен был рисовать…Картину рисовала одна из ее красок — стилист, «бабушка» и женщина, которая еще не пришла в себя после родов)
Воспринимайте закулисные воспоминания, как жажду обозначить тему slow fashion. Тему чувств воплощенных в вещах. Тему истинного вклада в свой гардероб и образ.
Текст Александра Дарпинянц
Выбор клиента и роль дизайнера
Всегда кажется,что я вещаю банальщину. Что-то такое в своем роде крайне очевидное) Например, приходит недавно ко мне клиентка с запросом — выбор пальто-кокона. Данный фасон известен миру моды с конца 60х годов, и, как следствие, не нов, но популярен и в «наши» последние осеннее-зимние сезоны. Естественно, меняют актуальность ткани, цвета, фурнитура. Но суть его вполне конкретна и статична — это объем, эффект «оверсайз», прямые линии, плавно зауженные к верху и к низу изделия, создающие таким способом овал, а попросту говоря — уютный защищенный кокон. «Пальто принцессы Монако» и «пальто-бойфренда» — два в одном).
Объем, эффект «оверсайз», прямые линии, плавно зауженные к верху и к низу изделия, создающие таким способом овал
Так вот…Начинаем работу. Обращаем внимание на все важные, на мой взгляд, моменты – размер, посадка по линии плеча, длина рукава, длина изделия, цвет, состав ткани, качество подкладки и швов. Битый час кружим по бутикам) Меряем-потеем))) Обе при чем))) При всей своей чувствительности, начинаю терять нить происходящего и подумываю уже о таком критерии выбора как цена. Вспоминаю дизайнера Vona Dmytra, которая могла бы справиться с индивидуальным пошивом. И вдруг слышу сакраментальное для каждой женщины:
«Все не то, все не так....! Потому что хочу пальто-кокон, которое бы подчеркивало талию»
А банальщина моя в следующем — почему бы не отдаваться стилю сполна?! Отказываясь от привычного_заскорузлого_закостенелого. Ведь чаще как? Если сексуальность — значит подчеркнутая талия, значит кружева, и красная помада. Иначе никак. Кто заметит женщину в сером «оверсайзе»? А уж если с брюками-кюлотами и белой закрытой «водолазке»…? Я замечу, и похвалю мысленно) А быть может даже что-то и подсмотрю в арсенал. Самое интересное, клиентка же тоже подспудно в поиске понимала, что «кокон» о чем-то свежем, о концептуально правильном. Возможно, даже больше о ней самой, чем подчеркнутая талия. И положа руку на сердце, я не знаю, как все эти стилизации оценивают мужчины…но что-то подсказывает мне,
«Секс+интеллект» всегда интересней, чем просто секс
Текст Александра Дарпинянц
Vona Dmytra x
Тоня Матвієнко.
Історія знайомства.
Є у мене одна дуже цікава історія про те, як ми познайомились з Тонею Матвієнко і в результаті у неї з’явилась ця сукня. Але про це я вам розповім пізніше.
Від себе і всієї нашої команди хочу подякувати Тоні за можливість попрацювати разом. Все вийшло не дивлячись ні на що і я рада, що обставини, які склались, подарували мені такий досвід. І звісно ж музика, яка знову і знову пронизує моє життя, роботу та творчість, надихає мене на радість і відчуття правильності вибраного шляху.
Лілія Микитяк, засновниця бренду Vona Dmytra