Сьогодні 24 квітня, рівно 4 р назад в 2013р зруйнувалася фабрика Роне Плаза в Бангладеш. В будівлі, на той час знаходилось близько 3000 співробітників швейної фабрики. Вони виконували замовлення титанів мас-маркета. З них 1138 загинуло. Це одна з найтрагічніших подій швейної індустрії. Тому я вирішила написати пост, вийшло хаотично, але сподіваюсь головну думку ви зрозумієте.

трагедия в бангладеш

Зазвичай ми не усвідомлюємо, хто і в яких умовах створює продукти, які ми використовуємо щодня. Чи знаєте ви в яких умовах випікається хліб, виробляються комп’ютери, шиється нижня білизна? Це ті щоденні речі, якими користується велика кількість населення нашої планети. Щодня їх купують та викидають. Історія Ране Плази — це перехід за грань на якій знаходиться вся світова індустрія виробництва моди. Яким чином працює будь-яка індустрія? З яких складових формується ціна, яку ми платимо за товар? Це витрати на інтелектуальну розробку, на сировину, виробництво та допоміжні витрати — маркетинг, магазини, логістику, продаж і все інше. Ось це «все інше» в будь-якій промисловості. Всі допоміжні витрати рівномірно розподіляються між більшою кількістю товарів, тому вартість кінцевого продукту стає меншою зі збільшенням кількості продукції що виготовляється. Тому якщо марка випускає одну сукню, то в вартість сукні враховані вартість тканини, робота дизайнера, конструктора, закрійника, кравця, амортизація швейного обладнання, оренда майстерні, оплата комунальних платежів, SMM-спеціаліста, фотографа, стиліста, моделі, оренда магазину, плата продавцю, (і це ще не весь перелік витрат).

фешнреволютион

         Фото з фанзіна проекту fashionrevolution

Відчуваєте як збільшується вартість? А якщо марка виготовляє 20 суконь? То працю всіх цих людей можна розділити на 20. А якщо 20 000? Кожен з них хоче мати хорошу оплату праці, лікарняний, відпустку, час для сім’ї та друзів. Отже, один зі способів зменшити кінцеву вартість продукту — це винайняти приміщення дешевше, не витрачати кошти на нормальне освітлення та вентиляцію, прибиральницю, збільшити робочий день і норми виробітку під загрозою звільнення і т.д. Можна ще багато чого придумати в пошуках власної вигоди. На сьогодні більша частина операцій в галузі виробництва одягу виконується саме людьми. Роботи поки не створюють лекала по ескізам дизайнера, самі не розкладають тканину для розкрою чи в прес для проклеювання клеєвої, не зшивають самостійно шви в сукнях. В нашій індустрії працює 75 млн. людей, з них 80% жінки, і більшість з них живе на межі бідності, і що найголовніше неможливості змінити ситуацію, отримуючи приблизно половину прожиткового мінімуму, 100$/міс отримує робітниця фабрики в Бангладеш та Індії, та 200$ в Камбоджі. Це просто якась важка легка промисловість.

ательє київ

Головне питання, чому б не виробляти менше

Тому що попит породжує пропозицію. Мас-маркет виробляє, поки ми купуємо. Велика частина одягу купується під час знижок. По суті бренди не отримують кошти закладені на виробництво та розвиток.

Закладається можливість знижок в ціну сукні, що тягне за собою необхідність зменшення частини витрат на виробництво і все інше — менші кошти за більші об’єми.

Чому, власне, ми вважаємо, що одяг має коштувати так дешево?

Ми витрачаємо на одяг менше 20% своїх доходів. Для прикладу, на початку 20-го століття витрачали більше половини. Якщо ми витрачаємо менше, то хтось з нас може купувати більше. І ми купуємо в 4 рази більше одягу, ніж 20 р. назад.
Через те, що мас-маркет запустив цей потяг, багато хто просто не готовий витрачати інші кошти на одяг, вважаючи ціну Zara справедливою. І тому всі інші бренди, які хочуть одягати тих же жінок, змушені орієнтуватись на ціни мас-маркету.
А що відбувається з одягом який ми купуємо? Тільки в Америці викидається близько 14 млн. тонн одягу в рік. Задумайтесь лише — 14 млн. тонн одягу в рік викидається. Яка, до речі, його доля? Багато одягу під виглядом гуманітарної допомоги відвозиться в країни третього світу. Та деякі міста перетворюються на звалища одягу, який викидає цивілізоване населення нашої планети.
А ще проблеми хімічного виробництва дешевих синтетичних тканин, стимуляція ґрунту для вирощування більших врожаїв бавовни, перенасичення пестицидами та хімікатами, забруднення води під час фарбування тканини.
Є ще багато чого, на що потрібно відкрити очі.

Що робити

Я не закликаю вас купувати менше чи витрачати більше на одяг. Головне — це знання. Знати, як виробляються блузи чи сукні, які живуть у нашій шафі. А тоді, вибір за кожним — намагатись щось змінити чи бути частиною цього. Змінити це не означає відмовитись від одягу зовсім.
Можна вибирати більш ретельно, носити акуратніше, користуватись довше, віддавати в переробку те, що віджило. Любити свій одяг.
Ми створили наш блог, щоб запросити вас на пошуки власного стилю, який є гарантом любові до того , що ми носимо. Я також писатиму про індустрію в цілому. Якщо у вас є питання, ви хочете запропонувати ідею для посту або обговорити якусь ситуацію, пишіть мені месенджери. Я буду рада відповісти на ваші питання.

Текст Лілія Микитяк